середу, 28 вересня 2011 р.

Етимологічна довідка

Немає єдиного пояснення, як овочі отримали свої назви. Деякі були названі за зовнішній вигляд, інші за назвою місця зростання, треті тому, що були на щось схожі і так далі. Ось декілька прикладів їх походження та цікавих фактів про них.
Сьогодні важко повірити в те, що в свій час цей овоч мав репутацію отруйного. Древні греки, наприклад, вважали, що хто скуштує його, ризикує втратити розум. А нині він — бажаний гість на нашому столі. Це -баклажан.

***
Горошок був першим овочем, закритим у консервну банку.

***

 
Її батьківщина — країни Атлантичного узбережжя і Середземноморського узбережжя Європи і Азії. Археологічні розкопки свідчать, що людина почала використовувати цю рослину з часів кам’яного і бронзового віків. Капуста походить від латинського слова, що має значення «голова».  Здавна вона цінилася не тільки як харчова, а ще й як лікарська рослина. Давньогрецький математик Піфагор твердив, що вона підтримує бадьорість і веселий настрій. Він дуже цінував цей овоч та його лікувальні властивості та займався його вирощуванням. Вона використовується в харчовій промисловості, а також у косметиці. Це -  капуста.
Є багато видів капусти: червонокачанна, білокачанна, цвітна … Цвітну капусту Марк Твен називав капустою, яка закінчила коледж. Броколі американці називають «капустою з університетською освітою».
  
  ***
 
Батьківщина цього овоча — Північна Америка. Древні індійці ввели його в культуру приблизно 14 тисяч років тому. Вони їли його, поклонялися йому. Історія появи його в Європі дуже цікава. На кораблі іспанських конквістадорів — перших завойовників Південної Америки, таємно потрапив у Перу хлопчик Педро Чьеза де Леон. Опинившись в прекрасній країні, він намагався дізнатись, як живуть, що їдять її «бронзові жителі». Він записував свої спостереження. А в 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро Чьеза де Леона «Хроніка Перу», в якій європейські жителі вперше прочитали про цей овоч. Нині без нього, як і без хліба, важко уявити собі наше життя. Про нього часто кажуть: «Другий хліб». Цей овоч - картопля.
Картопля з’явилася в Європі в середині XVII століття як декоративна рослина. Спочатку його вирощували на підвіконнях і милувалися цвітінням, а вже потім почали вживати в їжу. Розповідають, що якийсь адмірал привіз цю рослину до Англії і, коли її виростили, пригостив друзів її стеблами і листям, підсмаженими в маслі. Гості довго плювалися. У XVIII столітті в Росії при дворі це блюдо подавалося як десерт. Перед вживанням її варили і густо посипали цукром.  Цей овоч, знайдений у Перу, так припав до смаку європейцям, що вони спорудили пам'ятник, і не один, присвячений цьому унікальному овочу.

*** 


Вчені припускають, що батьківщиною моркви є Афганістан, де до цих пір вирощують найбільшу кількість різновидів цього овоча. Хоча нам звично називати моркву овочем, вже з 1991 року вас не назвуть безграмотним якщо ви на моркву скажете - фрукт. Відповідно до директиви Євросоюзу морква є і фруктом і овочем.Але наші предки не вважали морква ні тим ні іншим, вони вирощували її заради ароматних приправ, виготовлених з листя і насіння.

***
 
Огірки стали вживати в їжу більше 6 тисяч років тому. Батьківщина цього овочу - південні райони Індії і Китаю, підніжжя Гімалаїв, де вони до цих пір ростуть у природних умовах. Також огірок, як їжа, був згаданий в Біблії, як овоч, разом з цибулею і часником.
Огірок на початку XVIII століття в Англії був великою рідкістю, а лікарі змагалися у пошуках негативних його якостей. Одні вважали його просто отруйним, інші – «охолоджуючим» і таким, що викликає простуду.

***
 
Його батьківщиною вважають Центральну і Південну Америку. Під час подорожей Христофора Колумба в 1493 році іспанці дізналися про нього від індійців, які вживали його у їжу як пряність. А ацтеки навіть застосовували задушливі пари від підсмажуваного на сковородах цього овоча як бойову зброю — успішно відбивали ним атаки ворога. Він був введений у культуру Іспанії в XV столітті і поступово проник у сусідні країни, де його використовували як декоративну, лікувальну і пряну рослину. Це -  перець.

***


Томат прийшов із Південної Америки. У перекладі з італійської мови -
 це слово означає «золоте яблуко».
Наукові та кулінарні подання про ягоди, фрукти і овочі у разі томата призводить до великої плутанини. З точки зору ботаніки помідори - це ягоди, з іншої точки зору томати - це фрукти. У 2001 році Євросоюз вирішив, що помідори зовсім не овочі, а фрукти. Але ми вважаємо його овочем. У Запорізькій області (України) встановлено монумент «Слава помідору». А ще, помідор  вважався отруйним. Наприклад, у книзі «Повний посібник по садівництву», яка видана в Данії у 1774 р., писалося: «Плоди ці украй шкідливі, оскільки зводять з розуму тих, хто їх поїдає». На Русі помідори довго називали «скаженими ягодами».
 ***


Одним з найцікавіших овочів є арктичний хрін. Його можна зустріти в далекій Гренландії. Він цвіте навіть тоді, коли настають сильні морози.

***
Були часи коли насіння ріпи сіяли з рота, справа в тому, що насіння ріпи дуже маленькі, і сіяти їх дуже важко: в 1 кг його більше мільйона, і вручну так просто не розкинути. Однак і плювати – справа не проста, тому кращі «плювальники» цінувалися і шанувалися в народі. 
Також ріпа не рідко використовувалася як символ задобрювання богів у народів північно-заходу Росії. У стародавніх джерелах говориться, що ріпа була суто жіночої культурою. І жінки сіяли її майже оголеними, вважаючи, що таким чином можна передати Землі частину своєї дітородної сили. Але якщо врожай ріпи був малий, то це вважалося прокляттям.  

*** 


   Ця рослина була широковідома у стародавньому світі, про що свідчать написи на піраміді Хеопса. З її насіння римляни і греки одержували масло. Як свідчить легенда, коли про її переваги спитали Апполона, він сказав, що вона коштує стільки золота, скільки важить сама. В Росію з Голландії її завіз Петро І. Це, звісно, редька.

***

Він із родини гарбузових. Харчове значення мають плоди — найбільша у природі ягода. Його батьківщиною вважають Південну Африку. Його знали ще за 1500 років до нашої ери. Римляни їли його свіжим і засоленим, варили з нього мед. На території Росії став вирощуватися тільки в XIII столітті у Приазов’ї та дельті Волги. Але ще довго, аж до XVII століття, про нього мало знали в Росії і вирощували лише в окремих місцях. Тільки в 1660 році було видано спеціальний державний указ про розведення їх в Чугуєві Харківської губернії. Як незвичайну смакоту його подавали до царського столу, як тільки він достигав. Але свіжим його чомусь не вживали, а подавали до царського столу, як збиралися на придворні асамблеї, вимоченим в цукровому сиропі. А

зараз він відомий кожному з нас. Від дуже смачний А ще з лікувальною метою застосовують не лише м’якоть, а й шкірки й насіння. Це - кавун.

***
 
Це — баштанна культура родини гарбузових. Її батьківщиною вважають Середню і Малу Азії. Середньовічні араби називали її, солодку й пахучу, одним із плодів раю. Високо цінувалась вона в усі часи, Але в період Середньовіччя у Європі була несправедливо забута і лише в XVI столітті, як рідкісна чужоземна рослина, знову почала вирощуватися у Франції. В Росію перші почали завозити на початку XVII століття із Англії, де їх культивували в парниках. При Петрі І їх почали вирощувати в закритому ґрунті. Подавали їх на десерт сирими, а ще готували різні ласощі. Вона — цінний харчовий і дієтичний продукт. Але за один прийом її багато їсти не рекомендують. Це - диня.

Немає коментарів:

Дописати коментар