Овочеві загадки

* * *
На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?...
(Гарбуз)

*** 

Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?
(Часник)

* * *
Маленька, червоненька,
Із хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть
І до столу подають.
(Редиска)

* * * 
Під землею птиця кубло звила
І яєць нанесла. 
(Картопля)

***
Я росла в темній темниці,
Як зросла - взяли в світлиці.
З мене шкуру всі деруть,
Мене варять, мене труть,
Пироги з мене печуть.
Відгадайте, хто ж я є,
І назвіть ім'я моє.
(Картопля)

*** 
Печуть мене, смажать і варять,
Їдять мене і дуже хвалять.
(Картопля)

* * *
Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля)

* * *
Довгий, зелений,
Добрий і солоний,
Добрий і сирий.
Хто він такий?
(Огірок)

* * *
В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я — не молодець? .
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.
(Буряк)

* * *
Некрасива, шишкувата,
Як прийде на стіл вона,
Скажуть весело хлоп'ята:
— Ну й розсипчаста, смачна!
(Картопля)

* * *
Без рук, без ніг,
А в'ється, як батіг.
(Квасоля)

* * *
Хто хустиночку свою
Влітку покриває?
І по двадцять хустин
На голівці має?
(Капуста)

* * *
На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі …
(Огірки)

* * *
Кажуть, щоб хвороб не знати,
Треба всім мене вживати.
Може, ви мене й з’їсте,
Тільки сльози проллєте.
(Цибуля)

* * *  

Той, хто їсть його, той знає –
Всіх мікробів він вбиває.
Овоч цей корисний дуже,
Та від нього сліз калюжа.
(Цибуля) 

* * *  

В діжці ми їх засолили,
А тоді всю зиму їли.
Солоненькі та хрумкі
З пухирцями _ _ _ _ _ _.
(Огірки) 

* * *   

Як миша хвостик довгий маю,
Та я з городу не тікаю.
З мене зробити кожен рад
Корисний та смачний салат.
(Редиска) 

* * *    

Він овальну форму має,
На городі виростає.
Ґадзині його консервують,
І рагу смачне готують.
Цей фіалковий пан –
Тонкошкурий _ _ _ _ _ _ _ _.
(Баклажан)

* * *    

З мене листя обдирають,
Мене квасять, в борщ кидають,
В пирогах мене печуть
І в салат мене січуть!
(Капуста)

***
Куля з безлічі листочків,
Ще й стирчить на ніжці.
Садять в декілька рядочків,
Квасять потім в діжці... 
(Капуста)  

* * *    

Борщ із нього варить ненька,
В нього шкурочка тоненька,
Солодкуватий він на смак,
Фіолетовий _ _ _ _ _.
(Буряк)

* * *   
Помаранчева і гарна,
У землі сиджу не марно:
Соковита, солоденька,
Вже я стала чималенька.
Собою пригощу дитину.
Хай корисну з’їсть _ _ _ _ _ _ _ _.
(Морквину)
* * *  
Ця широколиста пані
На землі і на паркані.
У стручки, як у торби
Заховала всі скарби.
(Квасоля)
* * *  
У землі вона зростає
І брунатний колір має.
Її смажать і печуть,
Її варять і товчуть.
Овоч цей всі люблять дуже,
Як же він зоветься, друже?
(Картопля)

* * *    

В сукні зеленій стоїть на городі,
Дуже дивуються всі її вроді.
Коси довгі, зуби білі,
Хто ж це є в самому ділі?
(Кукурудза)

  * * *  

Зелений чуб, червоний бік,
Смачний із нього чавлять сік.
Ґадзині варять з ним борщі,
Росте в городі на кущі.
(Помідор) 
   
***
На городі молода
Пишні коса розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
(Кукурудза) 

***
Сидить дівчина в коморі,
А коса її надворі.
(Морква) 

*** 
Він довгастенький, зелений,
Заховався під листки.
А всередині у нього
Сплять малесенькі синки.
(Огірок) 

*** 
Я маленький хлопчик,
Як у мишки хвостик,
Червоненький я на вроду,
Хочу в борщик з огороду.
*** 
Сам червоний, а чуб зелений.
(Буряк) 

***
 Хто своє біленьке личко
Влітку закриває
І по двадцять хусточок
На голівці має?
(Капуста) 

***
Cидить баба на грядці,
В сто сорочок одяглась.
Ціле літо достигає,
До нас в борщик поспішає.
(Капуста) 

*** 
У зеленій оболонці, 
я в середині - як сонце.
(Кавун) 

***
Стріли випустив у небо,
Сам захований в землі.
Знає: всім на зиму треба
Його зубчики малі... 
  (Часник) 

***
Одягнулася в лушпиння,
Заховалася в землі.
Буде потім на насіння,
Буде з салом на столі...
(Цибуля)

***
На кущі живе не сам -
Є у нього братики.
Добрий у томати нам,
У борщі, салатики...  
(Помідор)

***
Є солодкий, є гіркий,
Різні форми має.
Є худий, а є товстий,
Кожний його знає!..
(Перець)  

***
Помаранчева і гарна,
У землі сиджу не марно:
Соковита, солоденька,
Вже я стала чималенька.
Собою пригощу дитину.
Хай корисну з’їсть...МОРКВИНУ...

***
Навесні кладемо в ямку,
Восени збираємо.
У супи, борщі, солянку
Цілу зиму маємо...
(Картопля) 

***
Ріс на грядці молодець.
Хап за чуба, — та й кінець,
бо без нього, кажуть люди,
борщику у нас не буде...  
(Буряк)  

***
Ця широколиста пані
На землі і на паркані.
У стручки, як у торби
Заховала всі скарби...
(Квасоля) 

Казки про овочі

Вершки та корінці

Поїхав чоловік до лісу ріпу сіяти. Зорав землю, аж раптом ведмідь до нього підходить та й каже:
- Навіщо ти в моєму лісі ріпу саджаєш? Я тебе за це з’їм!
- Не їж мене, - відказує чоловік, - я з тобою поділюся: давай, тобі – вершки, а мені – корінці. Ведмідь погодився.
Прийшла осінь, приїхав чоловік за ріпою. Ведмедеві віддав вершки, а корінці на віз повантажив, та й на базар зібрався – ріпу продавати.
А ведмідь і каже: "Дай-но мені твоїх корінців скуштувати”.
Спробував ріпу, та як загарчить:
- Обманув ти мене, чоловіче, твої корінці солодкі, а мої вершки – зовсім несмачні. Наступного разу корінці будуть моїми, а ти вершки забереш! Погодився чоловік.
Наступного року посіяв чоловік пшеницю. Приїхав врожай збирати, а ведмідь його вже чекає. Віддав чоловік ведмедеві корінці, а сам повіз зерно молотити. Гризе ведмідь корінці - не смакує йому. Зрозумів, що чоловік знову надурив його, та й заборонив йому сіяти в лісі. З того часу чоловік поле засіває, а ведмідь у лісі мед, малину збирає.

Як овочі головного обирали

На багатому городі в однієї господині чого тільки не росло.
Були там і цибулька з часничком, і соковиті помідори з зеленими огірочками, і жовтогаряча морква з солодким буряком, редиска з редькою, гарбуз та диня, лежебоки кабачки, капустинка в ста кофтинках та пишна картопелька.
Якось городним жителям захотілось вибрати поміж себе головний овоч.
-- Я повинен бути головним, адже я найбільший, -- сказав гарбуз.
-- Я теж хочу бути головною, бо серед вас найкрасивіша: в мене чубчик зелений, а вся я жовтенька, -- відізвалась морква.
-- Чого б мені не бути головним, я серед вас найяскравіший, -- обізвався помідор.
-- А я найкорисніший, -- промовив буряк.
-- Може тоді я буду головною, бо у мене найбільше одягу, -- тихо мовила капуста.
Поки овочі сперечались, бартопля сиділа осторонь.
-- А як тоді нас розсудити? -- стривожились всі через певний час.
-- Давайте так, -- вигукнув гарбуз, -- поєднаємо нашу користь і нашу здатність до виживання. Ще треба звернути на те, як нас вживають.
З ним погодились усі.
Так трохи-потрохи серед кандидатів залишились картопля, капуста, цибуля і часник.
Овочі почали голосувати.
І тут підвелась капуста:
-- Я відмовляюсь від дальшої участі, адже, не зважаючи на мою корисність, люди не їдять мене постійно і з часом я втрачаю свій смак.
-- Я теж відмовляюсь, бо у мене взагалі гіркий смак. -- відповіла цибуля.
-- Тоді й мені не бути головним, -- промовив часник.
-- Хай головним овочем буде картопля, бо її найчастіше вживають, перелік страв, до яких вона входить, збільшується постійно, вона дуже поживна і гарно зберігається. -- сказав гарбуз.
Йому ніхто не заперечив.
Так картопля стала головним овочем. 

Марія Солтис 

Казка «Овочі»

               

    Посварилися овочі на городі: хто важливіший та головніший.

  Огірки та помідори, квасоля та картопля такий галас вчинили, що усіх горобців розігнали. Капуста запихтіла: - Що ви репетуєте? Ясно, що важливішого за мене овочу немає. Он скільки місця я на грядках посіла, і водою мене хазяйка найбільше напуває!

   Морква на такі слова аж з землі до половини вилізла: - Ах, ти, товстухо! Подивись, яка я красуня, а вітамінів скільки в собі вміщую! Куди тобі до мене!

- Щодо вітамінів, - трутилася Цибуля, - то ви б усі мовчали. А вже як мене хазяйка любить! Як різати починає, аж плаче від жалю. Зрозуміло ж, хто тут головніший!

- Ну, як вже казати, хто головніший, то це я, - наголосила Картопля. - Вже як біля мене пораються: і підгортують, і прополюють, а жуки та личинки руками збирають!

-  Ой, та вже помовчи: теж мені овоч! - загорлала Квасоля. Ти ба, яка ти брудна, ні форми, ані кольору - жах! А я гладенька, рівненька; діточки моїми зернятками, наче іграшками граються, милуються, дівчата намисто з них роблять! А квіти мої не гірші за ті, що на клумбах. А вже як зварити, то за смаком не гірша за тебе.

          Довго сварилися овочі, і, мабуть, якби не коріння, то й до бійки б дійшла сварка. А так тільки похрипнули всі над вечір. І тоді Баклажан, як найрозумніший, сказав: - Годі лаятися! Зараз хазяйка прийде, буде вечерю готувати. От і побачимо, хто з нас головніший: кого вона більше полюбляє та до вечері візьме.

         Усі погодилися, тим паче, що розмовляти вже не могли, тільки покивали головами: мов, згідні!

Прийшла хазяйка. Трішки картопельки копнула, цибулю зрізала, моркву висмикнула, взяла і квасолю, і перець, і баклажани...

         В одній каструлі кипить борщ, поруч, у горщику - рагу овочеве. Сидять овочі, пихтять, розварюються, один одному в очі не дивляться, бо соромно. Усі свої смаки з окропом змішали; пахощі - на всю кухню!...

       Зрозуміли,  в чому сила цієї казки? Хоч який ти будь гарний та розумний, талановитий і обдарований, а тільки тоді твої якості людям на користь, коли докладені вони до загальної справи. І робити цю справу треба дружньо та разом. А вихвалятися та сперечатися - остання справа.

Хрін    (казка)

- Лівіше, лівіше три, – підказував щасливий голос. - От так, от молодець, -  хвалив.

А у відповідь жалібно лунало:

- О-о-о, коли вже ця мука скінчиться?

- Три, три внучку. Не лінуйся... 

- Навіщо його стільки?  – з повними сліз очима, запитував Миколка бабусю.

- То ж смакота яка буде!

- Добре Вам казати, а мені? – похнюпившись, жалівся хлопчик.

Бабуся, поглянувши на заплаканого онука, втішила:

- Я ж тобі ковбаски посмажу з яєчком. Так як ти любиш. А поки три...

 „Ковбаска це добре.” – враз висохли сльози у хлопчика.

- Сильніше три! – порадив голос і продовжив щипати хлопчика до сліз.

- Тру тебе на тертку тру,

весь до крапельки зітру!

Тру-туру-туру-туру...

От ще трішечки й дотру! – проказав Миколка, поглянувши на миску з потертим хроном.

Неслухняний Гарбузик

(Для збільшення зображення клікніть по ньому)

Овочеві скоромовки

На город заліз гарбуз, у землі засів, загруз. 
Налетіла враз гроза й намочила гарбуза.
Зморщив лоба той гарбуз:
 «Ох, забув узять картуз...»

В. Кравчук

*** 

Бабин біб розцвів у дощ -
Буде бабі біб у борщ. 

***

Червона перчина
Борщ переперчила.

Ігор Січовик

***

Пироги перепечені
Перцем переперчені. 

***

Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували. 

***

Мавпенятко мовить: «Мамо,
Масла, моркви, маку мало.
Миска, мамочко, мілка,
Мало містить молока».

***

Біля саду, біля броду,
Бабин виораний город.
Барабанять по городу
Бараболя та горох.

***

Чок-чок-чок: Ось червоний бурячок.
Чу-чу-чу: Я капусту посічу.
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.
Чний-чний-чний: Получився борщ смачний.
***
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
В дзеркало дивилася,
Дуже чепурилася.
***
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
Милувалась дуже-дуже
Наче в дзеркало в калюжу.
Білі зуби, коса довгенька,
Та сукня гарна, зелененька. 
***
На городі в нас картопля,
Кавуни і кабачки.
Є калина, є капуста,
Є червоні бурячки.
***
Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Пестив їх та поливав –
Гарний урожай зібрав.
***
На городі у Марічки
Агрус, огірки, порічки. 
***
Важив оранжеву моркву
На терезах продавець.
Фарбами пише портрети
Та натюрморти митець.
***
Варить борщ Борис-моряк:
Морква, помідор, буряк.
"Вийде борщ смачний у нас,
Пригощу я, друзі вас!"
***
Вліз у хату їжачок
І побачив бурячок:
 "У цікавої цієї штучки
Жодної нема колючки".

Автор Юля Турчина 

*** 
Карпо і Пилип рвали кріп.

Вірші про овочі

Що росте на городі.  

Ось зелені та цупкі

На городі ОГІРКИ.

Довгі, соковиті,

Бадиллям повиті.

ПОМІДОРИ чималі

Червоніють на гіллі.

Полюбляють діти

Сік томатний пити.

А у гичці БУРЯЧОК

Темний заховав бочок.

Щоб поїсти борщику,

Зварим його в горщику.

Нагодує всіх вона –

Ця КАРТОПЕЛЬКА смачна,

Її бульби їстівні

Викопують восени.

Сто листків КАПУСТА має

І тому не замерзає.

Навіть взимку у кагатах,

Якщо старанно сховати.

БАКЛАЖАН, коли зростає,

Дуже дивний колір має:

Наче літечко розлило

Фіолетове чорнило.

А зелені КАБАЧКИ

Люблять дзьобати качки.

Щоб лякати вражу птицю,

Чуперадло знадобиться.

Руденька МОРКВИНА

Містить вітаміни.

Хто її вживає,

Хвороби не знає.

І зелену, і руду,

ЦИБУЛИНУ я знайду.

Хоч пекуча і гірка,

Та ж гарнесенька яка!

Ця рослина жовтопуза

Навивається ГАРБУЗОМ.

З нього мати зварить кашу

На усю сімейку нашу.

Дивне сонечка творіння –

Ця довгенька жовта ДИНЯ.

І смачна, і соковита,

В ній тепло й духмяність літа.

(Джерело « Бабусині казки» №1)

Гарбуз

Гарбуз – господар на городі.

 Його шанують у народі.

 Щоб здоров’я гарне мати,
Варто кашу з ним вживати.

Гарбузи

Гарбузи, гарбузи

не злякалися грози.

Всмак водички попили,

Жовтим цвітом розцвіли.

Анатолій Камінчук

Диня

А я диня – жовтий бік.

 Хто з вас, діти, занеміг?

 Смачна, медова, 

Прожену хворобу я. 

ЗАЙЧИК ТА КАПУСТА

На городі густо

виросла капуста:

 сто листків, сто хустин

у товстих капустин!

Скаче зайчик босий,

їсти зайчик просить:

-       Хоч листок, хоч шматок

дайте зайцю на зубок!

Кажуть капустини:

-       Не шкода хустини!

-         Я – листок!

-       Я – шматок! –

Повен в зайчика мішок!

Інна Кульська

Бабусин город

Дивина така в природі:
У бабусі на городі
Різні овочі ростуть,
Розповзаються, цвітуть.
Ось гарбуз тут і квасоля,
І поважна бараболя,
І капуста, і салат,
Він шпинату рідний брат,
Помідори й кабачки
Дружно стали у рядки,
І зелені огірочки
Виглядають з-під листочків.

Хвалькувата диня

Вихвалялась якось диня:
-"Я на городі господиня.
Тому, що колір жовтий маю,
Немов сонце виглядаю.
Я духмяна і кругленька,
Тільки трохи замаленька.
І весь час я помічаю,
Що промінчиків не маю."

Нездогадливі овочі

Буряк повторював весь час:
-"Важливіший хто за нас?"
Тихо морква говорила:
-"Я красива, дуже мила."
Заперечував горох:
-"Важливіший я, ох-ох!"
Відгукнулись дружно з поля
І капуста, і квасоля:
-"Важливіші, справді, ми,
Запитайте у зими!"
Так вони все сперечались,
Важливі ж всі, - не здогадались. 

На городі

Перший клас копає грядку,
сіє, садить по порядку
всю городину уряд:
баклажани, біб, буряк,
гарбузи, горох. гірчицю,
редьку, сою, моркву, мак,
перець, дині, кавуни,
кріп, петрушку, пастернак,
огірки і помідори,
кабачки і патісони,
і капусту,  й бараболю,
і цибулю, і квасолю.
- Сієм, садим. Хай росте!
Ми городники на те.

Олексій Катрич 

***
Киця пісеньки співа, 
Полива город вона .
Там на грядці баклажан
Шовковий надів кафтан.
Показати сонцю рад 
 Фіолетовий наряд!

 Щедрий заєць
На городі густо, густо
заєць висадив капусту.
Виросла вона велика
і смачна, і соковита.
Де зайчат багато є,
всім капусту роздає,
бо вони її гляділи,
поливали і не їли.
І тепер в свої гостини
кожен котить капустини.

Пісенька морквинок 
Ми морквинки невеличкі
І зелені у нас гички.
Дуже добре ми дозріли,
Бо на сонці гички гріли.
А хто п'є морквяні соки,
У того рум'яні щоки.

Пісенька огірочків
Ми зелені огірочки,
Кучеряві в нас листочки,
Стелемося низенько,
Збирайте нас швиденько. 

Пісенька бурячків 
Ми червоні бурячки,
В нас зелена гичка.
Зварить з нас червоний борщ
Дівчинка Марічка. 

Пісенька капусти
Я капуста біла,
Круглолиця, спіла,
Качаниста, головиста,
Маю платтячок із триста. 

***
Юра рибку упіймав,
Гриць картоплі накопав,
Петрик із криниці
 витягнув водиці.
А маленька Юля
принесла цибулі,
хрону і петрушки -
зварить мама юшки.
Ігор Січовик

Наша грядка

По рядочку, по порядку
засіваєм нашу грядку:
морква, дині, огірочки,
рівно робимо рядочки.
А.Камінчук

Літо з сонечком удвох
 літо з сонечком удвох
Натомились, кажуть: ох!
Цілий день ми не гуляли -
в житі колос наливали.
Підтягнули ми за вушка
і картоплю, і петрушку,
огірочки й помідори,
щоб на грядці зріти.
Марія Пономаренко
 

 
 

Пальчикові вправи про овочі

Пальчикові вправи «Огірочки» :


Дуже хитрі огірочки –

Заховались під листочки .

Огірочки ми збираєм.

Під листочки заглядаєм.

 «Бурячки»:

В мами дочки і сини 

(присідають і роблять рухи пальчиками «сіють»)
сіють,сіють бурячки.

Уродили бурячки

Всі великі – отакі ! 

(підводяться . показують розмір бурячків)
А тепер їх час зібрати, 

(нахиляються, «виривають бурячки» )
Із земельки виривати. 


"Соління капусти"

Ми капусту порубали,
(Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі.)
Свіжу моркву натирали,
(Почергові рухи рук до себе і від себе)
 Ми капусту посолили,
  (Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, 
імітуємо посипання сіллю)
З неї соку надушили. 
 (Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)


"КВАСИМО КАПУСТУ"
Руками імітуємо відповідні рухи:
- Ми капусту шаткували! 
(двічі) - прямими, напруженими долонями імітуємо рухи сокири: уверх-униз.
- Солі в неї ми поклали! 
(двічі) - пальці зібрані "щіпкою", "солимо капусту".
- Ми капусту м’яли, дерли! 
(двічі) - енергійно стискаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі. - Смачну моркву туди терли! 
(двічі) - пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки. 


" ОВОЧІ"

Ось вам морквина, червона спина, чубчик зелений.

(Долоні затиснені в кулак, при цих словах діти розгинають великий палець).

А біля неї ріпки листочки (вказівний) та огірочки (середній).

Далі капуста виросла густо (безіменний).

Збоку в рядочку трошки горошку (мізинець).

Скільки смачного в мирі та згоді виросло, друзі, в нас на городі.