Немає єдиного пояснення, як овочі отримали свої назви. Деякі були названі за зовнішній вигляд, інші за назвою місця зростання, треті тому, що були на щось схожі і так далі. Ось декілька прикладів їх походження та цікавих фактів про них.
Сьогодні важко повірити в те, що в свій час цей овоч мав репутацію отруйного. Древні греки, наприклад, вважали, що хто скуштує його, ризикує втратити розум. А нині він — бажаний гість на нашому столі. Це -баклажан.
***
Горошок був першим овочем, закритим у консервну банку.
***
Її батьківщина — країни Атлантичного узбережжя і Середземноморського узбережжя Європи і Азії. Археологічні розкопки свідчать, що людина почала використовувати цю рослину з часів кам’яного і бронзового віків. Капуста походить від латинського слова, що має значення «голова». Здавна вона цінилася не тільки як харчова, а ще й як лікарська рослина. Давньогрецький математик Піфагор твердив, що вона підтримує бадьорість і веселий настрій. Він дуже цінував цей овоч та його лікувальні властивості та займався його вирощуванням. Вона використовується в харчовій промисловості, а також у косметиці. Це - капуста.
Є багато видів капусти: червонокачанна, білокачанна, цвітна … Цвітну капусту Марк Твен називав капустою, яка закінчила коледж. Броколі американці називають «капустою з університетською освітою».
***
Батьківщина цього овоча — Північна Америка. Древні індійці ввели його в культуру приблизно 14 тисяч років тому. Вони їли його, поклонялися йому. Історія появи його в Європі дуже цікава. На кораблі іспанських конквістадорів — перших завойовників Південної Америки, таємно потрапив у Перу хлопчик Педро Чьеза де Леон. Опинившись в прекрасній країні, він намагався дізнатись, як живуть, що їдять її «бронзові жителі». Він записував свої спостереження. А в 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро Чьеза де Леона «Хроніка Перу», в якій європейські жителі вперше прочитали про цей овоч. Нині без нього, як і без хліба, важко уявити собі наше життя. Про нього часто кажуть: «Другий хліб». Цей овоч - картопля.
Картопля з’явилася в Європі в середині XVII століття як декоративна рослина. Спочатку його вирощували на підвіконнях і милувалися цвітінням, а вже потім почали вживати в їжу. Розповідають, що якийсь адмірал привіз цю рослину до Англії і, коли її виростили, пригостив друзів її стеблами і листям, підсмаженими в маслі. Гості довго плювалися. У XVIII столітті в Росії при дворі це блюдо подавалося як десерт. Перед вживанням її варили і густо посипали цукром. Цей овоч, знайдений у Перу, так припав до смаку європейцям, що вони спорудили пам'ятник, і не один, присвячений цьому унікальному овочу.
***
Вчені припускають, що батьківщиною моркви є Афганістан, де до цих пір вирощують найбільшу кількість різновидів цього овоча. Хоча нам звично називати моркву овочем, вже з 1991 року вас не назвуть безграмотним якщо ви на моркву скажете - фрукт. Відповідно до директиви Євросоюзу морква є і фруктом і овочем.Але наші предки не вважали морква ні тим ні іншим, вони вирощували її заради ароматних приправ, виготовлених з листя і насіння.
***
Огірки стали вживати в їжу більше 6 тисяч років тому. Батьківщина цього овочу - південні райони Індії і Китаю, підніжжя Гімалаїв, де вони до цих пір ростуть у природних умовах. Також огірок, як їжа, був згаданий в Біблії, як овоч, разом з цибулею і часником.
Огірок на початку XVIII століття в Англії був великою рідкістю, а лікарі змагалися у пошуках негативних його якостей. Одні вважали його просто отруйним, інші – «охолоджуючим» і таким, що викликає простуду.
***
Його батьківщиною вважають Центральну і Південну Америку. Під час подорожей Христофора Колумба в 1493 році іспанці дізналися про нього від індійців, які вживали його у їжу як пряність. А ацтеки навіть застосовували задушливі пари від підсмажуваного на сковородах цього овоча як бойову зброю — успішно відбивали ним атаки ворога. Він був введений у культуру Іспанії в XV столітті і поступово проник у сусідні країни, де його використовували як декоративну, лікувальну і пряну рослину. Це - перець.
***
Томат прийшов із Південної Америки. У перекладі з італійської мови -
це слово означає «золоте яблуко».
це слово означає «золоте яблуко».
Наукові та кулінарні подання про ягоди, фрукти і овочі у разі томата призводить до великої плутанини. З точки зору ботаніки помідори - це ягоди, з іншої точки зору томати - це фрукти. У 2001 році Євросоюз вирішив, що помідори зовсім не овочі, а фрукти. Але ми вважаємо його овочем. У Запорізькій області (України) встановлено монумент «Слава помідору». А ще, помідор вважався отруйним. Наприклад, у книзі «Повний посібник по садівництву», яка видана в Данії у 1774 р., писалося: «Плоди ці украй шкідливі, оскільки зводять з розуму тих, хто їх поїдає». На Русі помідори довго називали «скаженими ягодами».
***
Одним з найцікавіших овочів є арктичний хрін. Його можна зустріти в далекій Гренландії. Він цвіте навіть тоді, коли настають сильні морози.
***
Були часи коли насіння ріпи сіяли з рота, справа в тому, що насіння ріпи дуже маленькі, і сіяти їх дуже важко: в 1 кг його більше мільйона, і вручну так просто не розкинути. Однак і плювати – справа не проста, тому кращі «плювальники» цінувалися і шанувалися в народі.
Також ріпа не рідко використовувалася як символ задобрювання богів у народів північно-заходу Росії. У стародавніх джерелах говориться, що ріпа була суто жіночої культурою. І жінки сіяли її майже оголеними, вважаючи, що таким чином можна передати Землі частину своєї дітородної сили. Але якщо врожай ріпи був малий, то це вважалося прокляттям.
***
***
Також ріпа не рідко використовувалася як символ задобрювання богів у народів північно-заходу Росії. У стародавніх джерелах говориться, що ріпа була суто жіночої культурою. І жінки сіяли її майже оголеними, вважаючи, що таким чином можна передати Землі частину своєї дітородної сили. Але якщо врожай ріпи був малий, то це вважалося прокляттям.
***
Ця рослина була широковідома у стародавньому світі, про що свідчать написи на піраміді Хеопса. З її насіння римляни і греки одержували масло. Як свідчить легенда, коли про її переваги спитали Апполона, він сказав, що вона коштує стільки золота, скільки важить сама. В Росію з Голландії її завіз Петро І. Це, звісно, редька.
***
Він із родини гарбузових. Харчове значення мають плоди — найбільша у природі ягода. Його батьківщиною вважають Південну Африку. Його знали ще за 1500 років до нашої ери. Римляни їли його свіжим і засоленим, варили з нього мед. На території Росії став вирощуватися тільки в XIII столітті у Приазов’ї та дельті Волги. Але ще довго, аж до XVII століття, про нього мало знали в Росії і вирощували лише в окремих місцях. Тільки в 1660 році було видано спеціальний державний указ про розведення їх в Чугуєві Харківської губернії. Як незвичайну смакоту його подавали до царського столу, як тільки він достигав. Але свіжим його чомусь не вживали, а подавали до царського столу, як збиралися на придворні асамблеї, вимоченим в цукровому сиропі. А
зараз він відомий кожному з нас. Від дуже смачний А ще з лікувальною метою застосовують не лише м’якоть, а й шкірки й насіння. Це - кавун.
***
Це — баштанна культура родини гарбузових. Її батьківщиною вважають Середню і Малу Азії. Середньовічні араби називали її, солодку й пахучу, одним із плодів раю. Високо цінувалась вона в усі часи, Але в період Середньовіччя у Європі була несправедливо забута і лише в XVI столітті, як рідкісна чужоземна рослина, знову почала вирощуватися у Франції. В Росію перші почали завозити на початку XVII століття із Англії, де їх культивували в парниках. При Петрі І їх почали вирощувати в закритому ґрунті. Подавали їх на десерт сирими, а ще готували різні ласощі. Вона — цінний харчовий і дієтичний продукт. Але за один прийом її багато їсти не рекомендують. Це - диня.
